На тлі взаємних звинувачень України та Росії у порушенні енергетичного перемир'я знову превалює думка, що переговори щодо мирного врегулювання зайшли в глухий кут.
І видимих рухів справді не відбувається. Черговий раунд взагалі незрозуміло, коли буде.
Проте ця пауза не означає, що процес повністю зупинився.
Пауза пов'язана з конкретним і, на даний момент, ключовим пунктом - умовами РФ щодо припинення вогню на Чорному морі, які включають зняття санкцій проти російського сільськогосподарського експорту. Причому йдеться про відміну не тільки американських санкцій, а й про європейські (за підключенням Россільгоспбанку до Swift).
Як ми вже писали, реалізація "чорноморської угоди" (припинення вогню на морі в обмін на зняття санкцій) стане репетицією більш глобальної угоди щодо повного припинення вогню в Україні та завершення війни. Але для цього необхідно, щоб репетиція пройшла вдало.
Зі США категоричного "ні" на російські умови не прозвучало. У Європі заявляють, що поки що жодних санкцій знімати не мають наміру.
Однак, судячи з заяв із Вашингтона, певна робота з європейцями в цьому напрямі буде проводитись, якщо вже не проводиться.
"Ми будемо прагнути досягти світу стільки, скільки потрібно. Це залежить від росіян і залежить від українців. Це також залежить від наших партнерів у Європі, які мають санкції, які, я вважаю, повинні враховуватися в рамках будь-якої остаточної угоди", - сказав держсекретар Рубіо.
А віце-президент Венс сьогодні заявив, що чорноморська угода близька до реалізації.
Поки що з Європи з приводу зняття санкцій звучить слово "ні". Але чи звучатиме воно й надалі – невідомо.
Чи готовий ЄС піти на зняття сільгоспсанкцій для запуску переговорного процесу і чи зможе (і чи захоче) Трамп до цього спонукати європейців – зараз ключове питання, про що пише й західна преса.
У Європі немає єдності. У той час як Макрон і Стармер намагаються створити "коаліцію охочих" для відправки військ до України, інші країни (і це не лише Угорщина зі Словаччиною, а й, наприклад, Італія) виступають за взаємодію з Трампом щодо мирного врегулювання в Україні.
Втім, навіть позиція Парижа та Лондона не є до кінця певною. З одного боку, йдуть жорсткі заяви про намір надіслати солдатів в Україну навіть без згоди РФ (і Зеленський вже навіть анонсував зустріч "у вузькому колі" країн, які готові запровадити контингент ).
З іншого боку – сигнали у західних медіа, що без гарантій безпеки від США французи та англійці (не кажучи вже про решту) війська відправляти не хочуть. Плюс до цього є значні фінансові проблеми в обох країнах. І, до того ж, загалом напружена економічна ситуація в ЄС. Особливо на тлі майбутнього введення Трампом мит на імпорт автомобілів та інших аспектів торгової війни.
Чи готова Європа в такій ситуації йти на конфронтацію до Трампом і дотримується кардинально іншої позиції щодо війни в Україні, ніж президент США і намагатися створити разом із Зеленським "антитрампістську" коаліцію – питання відкрите (так само як і готовність самого Зеленського до такої коаліції брати участь).
До того ж, якщо Європа не братиме участі у переговорному процесі між США та РФ щодо скасування санкцій, то це посилить ймовірність двосторонніх домовленостей між Росією та США з подальшим самоусуненням останніх від українського питання. Що також невигідно ЄС.
Іншими словами, визначальним фактором щодо України найближчим часом може стати переговори США та Європи щодо санкцій, та багато іншого.
