Дзвінок для Зеленського. Що означає скандал навколо Чернишова та наїзд у США на Єрмака
Скандал навколо віце-прем'єра Олексія Чернишова розкручується дедалі сильніше.
Цього тижня було затримано та взято під варту його близьких соратників у корупційній справі про отримання хабара від забудовника у вигляді квартири. У матеріалах справи, які зачитували прокурори САП у суді, прямо йдеться про причетність до цього Чернишова, який, за версією слідства, і є центральною фігурою всієї схеми.
Сам Чернишов перебуває за кордоном, у Києві з того часу не з'являвся. За словами прем'єра Дениса Шмигаля, термін його відрядження закінчується наприкінці цього тижня. Але чи повернеться він до України – питання відкрите. За даними "Страни", свою родину він за кордон уже вивіз. А вчора його бачили у Відні.
Скандал привернув велику громадську увагу своєю сюреалістичністю – виходить, що віце-прем'єр та міністр національної єдності, головне завдання якого – сприяти поверненню українців додому, сам втік за кордон.
І для влади це вкрай неприємний момент, який посилюється тим, що Чернишов вважається одним із найближчих до Зеленського чиновників. Він був присутній на його днях народження, їхні дружини давно товаришують один з одним.
Щоправда, вже з'явилася версія, що активізація справи проти Чернишова є наслідком загострення боротьби всередині оточення президента між його найближчими соратниками – головою Офісу президента Андрієм Єрмаком та бізнес-партнером Зеленського за "Кварталом 95" Тимуром Міндічем, людиною якого вважається Чернишов. Також є версія, що таким чином Чернишова намагаються виключити із кандидатів на посаду прем'єр-міністра на тлі чуток про швидку зміну уряду.
Однак джерела "Страни", близькі до Банкової, ці версії спростували.
"Немає жодних серйозних протиріч між Єрмаком і Міндічем. Вони близькі партнери з системної корупції і знаходяться в одній зв'язці. Міндіч не лізе в політичні питання, а тому, на відміну від Арахамії, Єрмака ніяк не дратує. Також Чернишов уже давно не є кандидатом на посаду прем'єр-міністра. У тому числі через корупційну справу проти нього. Кандидат на зміну Шмигаля, якщо вона взагалі відбудеться, лише один – Юлія Свириденко, людина Єрмака”, - каже джерело.
При цьому, однак, кампанія проти Міндіча справді має місце. За останній місяць з'явилося одразу кілька публікацій про причетність його до корупційних схем. Зокрема до крадіжки на фортифікаціях. Крім того, на початку червня було заарештовано у корупційній справі навколо "Харківобленерго" його родича Леоніда Міндіча.
Проте, атака йде не лише проти Чернишова та Міндіча. У західних ЗМІ все частіше з'являлися статті з жорсткою критикою на адресу Єрмака. Наприклад - недавня стаття в Politico.
Вона дуже примітна тим, що спрямована на повне нівелювання однієї з головних функцій Єрмака – переговорника зі США. Сенс статті у тому, що з Єрмаком ніхто у Вашингтоні говорити не хоче. Також з неї випливає, що його стратегічна місія, з якою він на початку червня їздив до Вашингтона (добитися посилення санкцій проти РФ та продовження постачання зброї) повністю провалено.
При цьому Єрмак – центр системи управління державою. І удар по ньому – це удар безпосередньо по Зеленському.
Це ж відноситься і до Міндіча. Останній менш відомий широкому загалу, але також грає величезну роль. Як вважається у бізнес-колах – він тіньовий куратор різних схем з управління бюджетними потоками, держпідприємствами та освоєнням їх коштів. Іноді його називають "гаманцем президента".
Тобто зараз іде одночасний удар по двох ключових людях в оточенні Зеленського.
Хто його завдає?
Для відповіді на це питання варто повернутись у 2023 рік.
Тоді адміністрація Джо Байдена почала замислюватися над тим, щоб обмежити надто вже розширений контроль Зеленського над процесами в Україні, щоб той не почував себе повновладним господарем, "українським Путіним".
Головним інструментом для цього в американців були патронірувані ними антикорупційні органи (НАБУ-САП-ВАКС-НАПК) і пул грантових активістів, ЗМІ та політиків, що діє у зв'язці із західними структурами. В останньому Зеленського ніколи не любили і з 2023 року активно просували на Заході тезу, що "Зеленський герой і молодець, врятував країну на початку війни, але для подальшого шляху України до Європи і для побудови ефективної держсистеми він надто авторитарний і корумпований. А тому, як мінімум, потрібно почистити його команду, а то й зовсім поміняти". Тоді як цілі атаки і були обрані ключові люди в оточенні Зеленського. Насамперед Єрмак. Але не тільки. Наприклад, "квартирна" справа проти Чернишова з'явилася якраз наприкінці 2023 року.
Як альтернативу Зеленському тоді розглядався головком ЗСУ Залужний. Також активісти та американське посольство встановило тісний контакт із віце-прем'єром Кубраковим, який все більшою мірою почав працювати із західними структурами через голови Зеленського та Єрмака.
На Банковій загрозу оцінили одразу. Залужний був відправлений у відставку і засланий до "посольського" заслання до Лондона. Кубраков та низка інших чиновників, які, з погляду ОП, надто зблизилися з американцями, також звільнили. Щодо цього у Зеленського виник конфлікт із послом США Бріджіт Брінк, через що президент України навіть вимагав від Блінкена її звільнити.
Також Банкова реалізувала комплекс заходів щодо посилення впливу на антикорупційні органи – НАБУ та САП, значною мірою підкоривши їх своїм завданням.
Після перемоги Трампа, орієнтовані на Демпартію США українські активісти, ЗМІ та політики опинилися у важкому становищі, фактично втративши свій основний "дах", а незабаром і фінансування – після зупинки програм USAID.
Цим негайно користувалася Банкова.
Знаковим моментом стало звільнення голови Агентства оборонних закупівель Марини Безрукової, яку підтримували західні посольства та грантові активісти. Останні погрожували за це Умерову, Єрмаку та Зеленському найжорстокішими автомобілями, але нічого не сталося. Трамп на звільнення взагалі не звернув жодної уваги.
На самих активістів також посилився тиск – частину почали перекуповувати, проти інших порушувати кримінальні справи або ж виписувати повістки на мобілізацію.
Загострення у внутрішньополітичному житті викликав публічний конфлікт Зеленського із Трампом, після чого американці зупинили військову допомогу. Але ситуація була швидко врегульована – Зеленський покаявся та погодився на припинення вогню по лінії фронту, як того вимагав Трамп. Крім того, щодо української громадської думки він зміг повернути скандал на свою користь, зміцнивши рейтинг як "захисник національних інтересів".
Однак із травня ситуація для нього почала знову погіршуватися. Пов'язано це було з провалом плану Зеленського та європейців щодо "примусу Путіна до миру" - через ультиматум із вимогою припинити вогонь та введенням у разі відмови жорстких санкцій. Трамп у цьому брати участь відмовився і тепер взагалі незрозуміло – чи США ще підтримуватиме Україну, даватиме їй зброю і які взагалі будуть стосунки Зеленського з Трампом (американські ЗМІ пишуть, що президент України викликає у господаря Білого дому сильне роздратування). Це наклалося на тяжку ситуацію на фронті, захід росіян у Сумську область, вихід на межі Дніпропетровської, на скандали з корупцією, зокрема й на будівництві фортифікацій.
І, загалом, в українській еліті виникло відчуття нерозуміння подальшого шляху та стратегії, що почало породжувати сумніви в міцності позицій Зеленського та в адекватності його дій обстановці, що склалася.
Як ми вже писали, на цьому фоні намітилося два тривожні для Зеленського політичні тренди.
Перший з них – просування в інформпросторі тези, що нинішній президент є неефективним, корумпованим правителем, який не здатний виконати роботу з підготовки України – суспільства, армії та держапарату – до тривалої війни на виснаження, а тому він має піти і поступитися місцем більш адекватною для завдань суворого часу фігурі. Або, як варіант, почистити своє оточення від "єрмаків" та "міндичів", давши дорогу "професіоналам та патріотам".
Крім інших, цю лінію активно відпрацьовує і описана вище "грантова" тусовка. Незважаючи на своє ослаблення, вона зберігає зв'язки з європейськими структурами та західними ЗМІ, вплив на медіа в Україні.
"Небезпека для Зеленського в тому, що вони намагаються прищепити ці ідеї і військовим, підгортаючи, зокрема, Білецького, Драпатого та низку інших командирів, фактично намагаючись створити внутрішньоармійську опозицію. Завдання - вивести даних командирів на ключові посади у ЗСУ. Що загрожує Банковій втратою контролю над армією", - каже джерело у військовому середовищі.
Другий тренд, який активно просувається опозиційними політиками за кордоном і непублічно починає обговорюватись і всередині України – тема про те, що Зеленський є "головною перешкодою для завершення війни". І "якщо змінити президента, то з Путіним можна буде домовитися про добрі умови. Та ще й із Трампом зберегти стосунки".
На цьому тлі і пролунав скандал із Чернишовим, який активно розкручується грантовим середовищем. Зокрема ЗМІ Томаша Фіали.
"За останні пару років Офіс президента зумів отримати вплив на НАБУ через його голову Кривоноса і на САП через заступників її керівника. Проте контроль цей не повний. Частина детективів продовжує більшою мірою орієнтуватися на західні та грантові структури, ніж на Банкову. Що і стало причиною ситуації з Чернишовим. Справа Чернишова народилася зі справи Кубракова. Наприкінці 2023 року віце-прем'єр Кубраков заявив, що йому намагався дати хабар забудовник Сергій Копістир. Його затримали детективи НАБУ. Після чого вони почали відпрацьовувати іншу діяльність Копіпастри та вийшли на історію з квартирами для Чернишова. Так як це вписувалося в установку від західних структур із пошуку компромату на оточення Зеленського за історію вхопилися і почали розкручувати. Ще у лютому 2024 року мали бути проведені обшуки у Чернишова, який тоді був головою НАК "Нафтогаз". Але він зміг їх зупинити через Кривоноса. Справа загальмувалась на рік і була реанімована зовсім нещодавно. Це збіглося з розкруткою низки справ проти Міндіча. Тобто, можна говорити про комплексне відпрацювання цієї групи", - каже "Страні" джерело в антикорупційних органах.
Подальший розвиток подій багато в чому залежить від того, чим є нинішній накат на Чернишова, Міндіча та Єрмака.
З цього приводу у політичних колах є дві версії.
Перша, яка поширена в оточенні Зеленського, виходить з того, що все, що відбувається, – спроба грантових кіл повернути свою вагу та вплив на процеси, а також результат активності низки ворожих Єрмаку груп усередині влади. Зокрема, є версія, що до згаданої вище антиєрмаківської статті в Politico доклав руку його головний конкурент в оточенні Зеленського Давид Арахамія, який сам претендує на роль ключового контактера з Вашингтоном і тому намагається збити з цієї позиції голову ОП (докладно про конфлікт Єрмака та Арахамії ми писали тут).
Якщо ця версія вірна, то Зеленський може досить швидко усунути скандал. І або звільнити Чернишова, залишивши за кордоном, або повернути його в Україну та змусити відстоювати свою позицію, заперечуючи провину, при цьому паралельно намагаючись розвалити справу. Також у цьому випадку можливі і різкіші рухи – розпуск НАБУ чи санкції РНБО проти Фіали, медіа якого й розкрутили скандал. Розрахунок на те, що Трамп традиційно це проігнорує, а Європа не посміє вжити жорстких заходів проти лідера України, що воює.
Друга версія для Банкової гірша і говорить, що те, що відбувається, - частина розпочатої Трампом (і, можливо, навіть європейцями) кампанії з тиску на Зеленського. Цілі називаються різними – від чищення оточення президента України від ключових постатей та заводу туди більш керованих Заходом осіб до спонукання Києва до ухвалення умов мирної угоди з РФ, які він приймати не хоче, або навіть примусу до звільнення Зеленського зі своєї посади. У такому разі все те, що відбувається – тільки початок і далі можуть бути ще більш серйозні заходи впливу. Аж до відкриття кримінальних справ у США та запровадження санкцій.
Щоправда, навіть у такій ситуації Зеленський все ще має можливість відбитися. Зважаючи на те, що Трамп зараз більшою мірою сконцентрований на близькосхідних питаннях і Україна поступово відходить на другий план у списку його пріоритетів, а з європейцями президент зберігає тісні зв'язки. Внутрішньополітичні процеси та силові структури Банкова, як і раніше, щільно контролює.
Однак, якщо становище на фронті різко погіршиться, то утримати ситуацію під контролем для Зеленського буде набагато складніше.
Є ті, хто вважає, що Україні для війни з Росією потрібен інший лідер. Є ті, хто вважає, що Україні для укладання миру з Росією на прийнятних умовах потрібен інший лідер. Голоси і тих і інших поки не позначаються сильно на ситуації всередині країни. У Зеленського та його апарату достатньо сил, щоб їх заглушити. І навіть витримати тиск США, якщо він не буде синхронізований із тиском Європи. Але якщо почнуть наростати проблеми на фронті, то бродіння у країні може посилитися радикально. І в елітах, і в суспільстві, і в армії. Клич "Акела промахнувся" у такому разі може підхопити багато хто", - каже джерело в політичних колах.
