Після початку повномасштабної війни вплив силових структур в Україні практично на всі процеси серйозно зріс.
У тому числі це стосується відносин з бізнесом.
Ми вже писали, що додаткові повноваження, які отримали правоохоронні органи в умовах воєнного стану, найчастіше використовується ними для посилення тиску на бізнес з метою вимагання чи віджимання активів.
Такий тиск був завжди. Але до війни він мав стримуючий бар'єр в особі судової системи, яка далеко не завжди виконувала команди силовиків. Після 2022 року багато в чому цей фактор був обнулений - суди потрапили в повну залежність від силової вертикалі і дуже рідко намагаються їй суперечити.
Тому практично всі спостерігачі, а також асоціації підприємців останніми роками відзначають різке посилення тиску на бізнес (докладно про це ми писали тут ).
Найбільш типова схема - фабрикації кримінальних справ з подальшим відправкою підприємців у СІЗО і здирством у них або грошей за звільнення, або передачі активів під контроль певних структур.
Однак, на шляху цього процесу є одна серйозна перешкода – багато підприємців, відчуваючи небезпеку, їдуть із країни та живуть у Європі. А спроби дістати їх через процедуру екстрадиції закінчуються провалом – європейські суди останнім часом зазвичай відмовляють у видачі українських громадян. У тому числі і через фактор війни (під час якої будь-яке місце в Україні, включаючи СІЗО, є небезпечним для людини), а також через тортури та інші масові порушення прав людини у місцях позбавлення волі.
Те, що людей не можна "витягнути" з Європи, вже давно викликало велике невдоволення української влади.
І протягом останнього року вони докладали чимало зусиль, щоб переконати європейців видавати громадян України на екстрадиційні запити.
З одного боку, було розгорнуто масовану кампанію в українських та європейських ЗМІ, в рамках якої, на підставі прикладів окремих втікачів (Комарницький тощо) проводиться лінія, що "Європа стала притулком для українських корупціонерів і треба цю ситуацію змінювати".
З іншого боку, Мін'юст звітував про створення нібито "спеціалізованих в'язниць" для екстрадованих в Україну громадян з добрими умовами утримання та далеко від лінії фронту на заході країни. Туди привозять уже європейські делегації, переконуючи їх, що люди будуть у безпеці та їхні права не порушуватимуться. Також заявляється, що у СІЗО та колоніях будуються укриття та "залучаються додаткові ресурси для підтримки безпеки" в умовах воєнного часу.
Міністерство юстиції запевняє, що робота вже приносить плоди: якщо 2024 року в Україну було екстрадовано 75 осіб, то за два місяці 2025-го - вже 26.
Втім, опитані "Країною" експерти кажуть, що заяви влади щодо покращення ситуації з безпекою та правами людини в українських в'язницях є блефом з метою знизити кількість відмов європейців у екстрадиції.
"Те, що люди можуть рятуватися в Європі від сфабрикованих в Україні справ проти них - це одна з останніх перешкод перед побудовою в Україні повноцінного авторитарного режиму. Українська судова система вже не може виконувати роль "амортизатора" свавілля силовиків та інших держструктур. Вона сама у них під контролем. Однак, коли, наприклад, підприємець живе в ЄС і перебуває в ЄС атаки на свій бізнес. Це робить неможливим пряме вимагання. повернути, щоб вимагати з них гроші та активи", - сказав "Країні" джерело в судовій системі.
Також експерти кажуть, що насправді жодних окремих в'язниць для естрадованих немає. Також як і немає можливості у більшості СІЗО обладнати бомбосховища.
Подробиці - у статті "Країни".
Статистика та реальність
Мін'юст рапортує про збільшення кількості екстрадованих осіб останнім часом. Згідно з офіційним повідомленням, 2024-го з Польщі було екстрадовано 44 особи, з Німеччини - 17, з Чехії та Румунії - по 3 особи. Усього – 75 осіб. За перші три місяці 2025 року екстрадиції було піддано 26 осіб. Україна передала іноземним державам 36 осіб.
"Завдяки ефективної взаємодії з міжнародними партнерами процес екстрадиції до України активізувався - кількість переданих осіб зросла майже втричі", - заявляє начальник департаменту з питань виконання кримінальних покарань Євген Горобець.
У повідомленні йдеться, що Державна кримінально-виконавча служба Мін'юсту також звертає увагу на вимоги воєнного часу: "Серед найважливіших кроків - будівництво укриттів, розробка планів евакуації та залучення додаткових ресурсів для підтримки безпеки".
Те, що в міністерстві порушують тему укриттів нарівні зі станом камер у контексті екстрадиції, очікується. Під час повномасштабної війни деякі СІЗО та колонії опинилися в зоні бойових дій, більшою чи меншою мірою постраждали від них. Частина з них перебуває сьогодні на захопленій Росією території. Але й основна кількість пенітенціарних установ на підконтрольній Києву частині України може постраждати під час ракетних обстрілів, тож питання щодо наявності та стану бомбосховищ логічні.
Ще 2022-го у Мін'юсті запевняли, що під час повітряних тривог засуджених та взятих під варту осіб відводять "у безпечні місця", і "більшість укриттів додатково обладнуються засобами відпочинку, обігріву, ємностями для питної води".
Насправді ж ситуація зовсім інша. В опублікованому у квітні 2025 року звіті про відвідування у 2024 році СІЗО у Чернівцях представниками Харківської правозахисної групи та організації "Захист ув'язнених України" наводиться заява однієї з ув'язнених, згідно з якою ні під час прибуття в ізолятор, ні далі адміністрація не повідомили їй про наявність бомби. І їй ніколи не пропонували спуститися в укриття.
"Сказане свідчить, що ув'язнені залишаються незахищеними у камерних приміщеннях під час повітряної тривоги, що створює реальний ризик для їхнього життя та здоров'я в умовах збройної агресії РФ проти України", - йдеться у звіті.
Робиться висновок, що зазначені недоліки "можуть суттєво вплинути на процес ухвалення рішення компетентними органами іноземних держав щодо екстрадиції осіб, які підозрюються або обвинувачуються у скоєнні злочинів до України".
Екс-заступник міністра юстиції, який курирував пенітенціарну систему, Денис Чернишов у розмові зі "Країною" висловив сумнів, що хоч одна установа в системі в Україні має бомбосховища, яка має відповідні умови, щоб укрити там усіх ув'язнених.
"Уявіть: у Лук'янівському СІЗО перебуває понад дві тисячі осіб. Тобто після оголошення повітряної тривоги їх усіх мають провести в укриття. А це чоловіки і жінки, які повинні перебувати окремо. А чи є в бомбосховищі достатня кількість туалетів, якась вентиляція, не кажучи про те, яка кількість персоналу має бути задіяна?" сам визнавав, що "фізично неможливо" перевести в бомбосховища Лук'янівський ізолятор, тому що неможливо, по-перше, оперативно перевести кілька тисяч людей у бомбосховища, і, по-друге, "великого укриття або бомбосховища" "тут немає і ніколи не було". всі слідчі дії! Тобто, утримуваних не ведуть до тих загадкових підземних споруд, а дозволяють слідчим, детективам, прокурорам та адвокатам швидко переміститися в реальні бомбосховищ. І тут ми маємо згадати, скільки реально "прильотів" було в районі Лук'янівки і якою є відстань від точок ударів до СІЗО! Адже там здебільшого утримуються підозрювані, чия вина ще не доведена судом. Крім того, особи, які перебувають під вартою, "закріплені" за судами, які розглядають їх справи. Наприклад, підслідні Вищого антикорупційного суду (ВАКС — Ред.), а також Печерського та Шевченківського райсудів Києва утримуватимуться на Лук'янівці або в так званому СІЗО СБУ, що незаконно функціонує, СБУ на Аскольдовому провулку. Про які "максимально віддалені від бойових дій" місця веде мову Мін'юст, незрозуміло. Або візьмемо ще Львівське СІЗО. Там нібито є бомбосховища. Нагадаю, що це найстаріший ізолятор у пенітенціарній системі, збудований як жіночий монастир. Тобто за ідеєю туди мали загнати безліч будівельної техніки, використовувати армований бетон, прокладати заново каналізацію. На це потрібні колосальні гроші та зусилля. Адже знову-таки бомбосховище має бути розраховане на всіх осіб, які перебувають у цьому СІЗО. Так от, я сумніваюся, що це реально зробити", - каже Чернишов.
Коментуючи питання розміщення екстрадованих осіб, він припускає, що справжня реальна картина зі станом приміщень, відремонтованих для потреб, далека від описуваної у звітах для іноземних колег.
"Общественности говорят, что, вот, камеры отремонтированы. Но на деле это как новая пуговица на старом кафтане. А вы поменяли санузлы, душевые, кухню, столовую? А часть камер, получается, остались как есть. При этом даже Офис генпрокурора рассылает письма в западные страны, в которых говорит о гарантиях, что в случае экстрадиции и решения суда о мере пресечения в виде взяття під варту екстрадований підозрюваний потрапить саме в оновлену камеру. І тут теж обман, оскільки Офіс генпрокурора не має жодного відношення до вибору камери.
Мін'юст заявляє, що ще у січні минулого року затвердив п'ять місць ув'язнення для осіб, які екстрадовані в Україну. Усі вони розташовані у Чернівецькій, Львівській та Закарпатській областях.
Однак, як каже Чернишов, у цьому випадку не йдеться про окремих "спеціалізованих" СІЗО для екстрагованих. У цих в'язницях і колоніях також будуть знаходитися й інші люди, що очікують вироку, або ув'язнені.
"Це знову неправда і маніпуляція. Не створено окремих установ. Тільки окремі камери. А скільки таких камер? А медицина? А персонал теж проінспектували? Навіть якщо там будуть золоті унітази, але будуть тортури, то це ок? Це ж чисте окозамилювання", - каже "Країні" Чернишов.
Також варто зазначити, що ракетні атаки здійснюються на всій території України. У тому числі на заході країни.
"Дійні корови" тікають із країни
Тривожних сигналів про стан пенітенціарної системи в Україні стає дедалі більше. Нерідко застосування тортур. Як повідомило нещодавно Державне бюро розслідувань, у Полтавському СІЗО жорстоко та систематично катували людей.
За даними слідства, "камера тортур" була облаштована на території медичної частини. Там людей на кілька діб прив'язували до металевого ліжка без їжі, води та туалету. Це було покарання за відмову співпрацювати з адміністрацією, порушення розпорядку чи скарги на дії працівників.
І це не поодинокий випадок. Як писала "Країна", у СІЗО та колоніях насильство поставлено "на потік". Найчастіше в'язнів б'ють і катують для того, щоб вимагати гроші. У цьому сенсі українські в'язниці вже давно стали "дійними коровами", які дають прибуток і криміналітету, і "куму".
Широко використовуються для тиску та статті КК про загрозу нацбезпеці.
Зокрема, як ми вже писали, стаття Кримінального кодексу 111-2 - "Допомагання державі-агресору".
Стаття серйозна - вона передбачає позбавлення волі терміном від 10 до 12 років із позбавленням права обіймати певні посади чи вести певну діяльність терміном від 10 до 15 років плюс конфіскацію майна. Часто ці справи фабрикують проти бізнесменів, які до війни вели бізнес на територіях, нині захоплених Росією (при тому, що цей бізнес вже давно "віджатий" росіянами і українські власники ним не керують).
"Статтю 111 КК приймали навесні 2022 року, коли тільки почалася війна і потрібно було захищати країну. Але в підсумку отримали зручну статтю, щоб кошмарити бізнес. Мав раніше бізнес на нині окупованих територіях - ти вже під прицілом. Починають кримінальну справу, садять у слідчий ізолятор і угоду зі слідством, після чого справа закривається. Спочатку по 111-2 займалися російськими та білоруськими бізнесменами, а після того, як вони "закінчилися", перейшли на українські компанії", - каже екс-заступник голови МВС Антон Геращенко.
Чим заможніша людина потрапляє на нари, тим вище до нього "цікавість". При цьому тиск силовиків на бізнес різко посилився під час повномасштабної війни.
"На жаль, коли останнім часом стала поширеною практикою угода зі слідством, затримання досить відомих і багатих осіб було поставлено на потік. Людину затримують на необмежений час, даючи, наприклад, немислимі застави, не звертаючи увагу на стан здоров'я, потім знайомих або помічників, або зовсім незнайомих змушують йти на операцію. якихось інших цілей", - коментує "Країні" старший партнер адвокатської компанії "Кравець та партнери" Ростислав Кравець.
За його словами, такі історії впливають на рішення щодо великих бізнесменів та колишніх топ-чиновників, чиєї видачі з-за кордону вимагає Україна.
"Великий внутрішній бізнес пригнічений десь за допомогою зовнішніх сил, десь самою владою. А він виступав драйвером економіки. Правил немає. Все на ручному управлінні. В інформаційному середовищі можуть виникнути небезпечні кризи, які навіть великий бізнес не здатний подолати. Бізнесменам доводиться серйозно витрачатися на "дах" - чи політичний. правдами-неправдами їхати з України", - коментує політолог Руслан Бортник "Країні".
Джерело "Країни" у бізнес-структурах каже, що їдуть із країни багато підприємців, які стикаються з погрозами з боку силовиків.
"Звичайно, це не гарантує спокій бізнесу. Але ускладнює силовикам завдання вимагати з нього гроші або ж віджимати актив. Очевидно, що, перебуваючи на волі і за кордоном, у людини з'являється більше можливостей протистояти тиску, ніж коли він сидить у СІЗО і піддається катуванням. Тому силовики і катування. Це сильно їм ускладнює "кошмарування" і "обилечивание" бізнесу. "Дійні корови" опиняються поза зоною доступу. Як чудово в Україні дотримуються прав людини і права ув'язнених.
